Аеропорти України: як не пролетіти над Парижем? (zn,ua)

Опубліковано 22 липня, 2017

Зробивши ставку на залізницю та автотранспорт, Україна останні 25 років майже не займалася питаннями відродження авіатранспорту.

До 2030 р. український пасажиропотік виріс удвічі та став більшим, ніж у сусідньої Польщі. Завдяки стійкому економічному зростанню українці стали більш мобільними — літає вже кожен другий громадянин нашої держави (2017-го — лише кожен 20-й). Аеропорт “Бориспіль” став найбільшим регіональним хабом Східної Європи, щороку обслуговуючи близько 45 млн пасажирів. Більша частина пасажирів генерується світовими авіаційними групами, які використовують сучасні безпечні літаки. 

Так може бути у 2030 р., а що маємо нині?

Згідно з індексом глобальної конкурентоспроможності 2016–2017 рр. Україна посідає 103-тє місце в світі за напрямом авіаційної інфраструктури, перебуваючи поряд із Бутаном і Кабо-Верде. Зрозуміло, що без інвестицій ми ризикуємо назавжди втратити статус транзитної держави, оскільки сьогодні не в змозі самостійно відновити транспортну інфраструктуру, і складний механізм отримання кредитних ресурсів не стимулює цього процесу.

Відповідно до вищезазначених прогнозів усі світові аеропорти постійно розвиваються: проводять реконструкції терміналів, збільшують кількість і якість аеродромної інфраструктури. Тому вкрай важливо проаналізувати проблеми українських аеропортів і надати концептуальні пропозиції щодо їх подальшого розвитку.

Стан інфраструктури

Зробивши ставку на залізницю та автотранспорт, Україна останні 25 років майже не займалася питаннями відродження авіатранспорту. Фактично з 50 постійно діючих станом на 1991 р. аеропортів, які сполучали Україну зі світом, на сьогодні маємо до 20 аеропортів, з яких 2/3 потребують реконструкції та суттєвого переоснащення. Згідно з даними Міжнародної ради аеропортів, українці — одна з найменш “літаючих” націй Європи. Послугами авіаперевезень користуються на сьогодні менш як 5% громадян. Для цього є як мінімум дві причини:читати далі джерело